Перепелиці в пікантному гострому соусі

 А це вже авторська в*єтнамська кухня. Результат роздумів на тему "що б такого приготувати з того, що залишилося у холодильнику". Такої страви у корпусі класичних в*єтнамських рецептів не має, але нам, татарам..., головне, що все у межах існуючої кулінарної традиції. Як каже мій братець - "учітє матчасть", а потім фантазуйте собі на базі отриманих знаннь.

На 3 перепелиці -
Для маринаду: 3-4 ст. л. тамариндової пасти, 1 ч. л. "з верхом" джему з перцю чілі, 1 ч. л. цукру, 2 ст. л. рибного соусу
Для соусу: 1 цибулина, 1 порей (лише біла частина), 1 свіжий перець чілі, 4 зубчика часнику, шматочек свіжого кореню імбиру, 1 помідор, бульон чи вода, 2 ст. л. рибного соусу, 1 ст. л. вустричного соусу, 1 ст. л. цукру, 1 ч. л. суміші "П*ять спецій", рослинна олія

Тамариндову пасту залити теплою водою, протерти крізь сито, змішати із чілі-джемом, цукром і рибним соусом. Перепелиці розрізати навпіл по хребту, залити марінадом і залишити у спокої на 30 хвилин.
Розігріти олію до кипіння і обсмажити половинки перепелиці до рум*яного кольору і апетитного шкварчання. У чистій пательні розігріти 2 ст. л. олії і швидко обсмажити рублену ріпчасту цибулину, додати посічені порей, часник, чілі, імбир і смажити до появи сильного аромату вищизгаданих продуктів, десь секунд 30. Вкинути нарізаний кубиками помідор, смажити ще 1 хвилину. Влити залишки маринаду в якому кисли перепелиці, додати бульон або воду, щоб витворився доволі густий соус, присмачити сумішшю "П*ять спецій", рибним соусом, вустричним соусом та цукром. Скуштувати - соус має бути фруктовим кисло-солодко-гострим. Викласти у соус смажених перепелиць, напівприкрити кришкою і тушкувати на середньому вогні 30 хвилин. Подавати із рисом та свіжими овочами на свій густ.

Іще деякі роз*яснення, що воно таке - деякі складові. Джем з перцю чілі. Чудова штука, яка продається все у тих ж китайських крамничках. Мені найбільше смакує корейського виробництва. Джем темно-червоного кольору, дуже густий, солодко-гострий. Приправляти ним можна все, що завгодно. Я його взагалі на хліб мажу і з пивом. Якщо ви такий ж поціновувач гострого, як я, то й ви його так їсти будете.  А от тамариндова паста у наших краях - річ рідкісна. Я її тутки так купити й не змогла, мені її з Індії інколи привозять зацікавлені у смачних обідах друзі. Паста ця мішається з "внутрощів" великих стрючків із жорсткою шкарлупою, плодів тамариндового дерева (ще його іноді називають "індійський фіник", але до фінікових пальм ця рослина не має жодного стосунку). Якщо вам дістанеться паста домашнього виробництва, то вона буде дуже густою темно-брунатною масою із дуже твердими кісточками та волокнами, її заливають теплою водою і протирають крізь сито, кісточки, звісно, викидають. Якщо паста фабрична, то вже без усіляких рослинних залишків, лише додати води і розмішати. Використовують тамариндову пасту у майже всіх азійських кухнях. Вона приємно-кисла на смак, із сильним фруктовим ароматом і присмаком. Власне, замінити її нема чим. Хіба що, в якості палліативу, у супи замість неї можна додавати лимонний чи лаймовий сік, а у густих підливах чи других стравах можна спробувати пюре з свіжих червоних криглих слив. Звісно, це не зовсім те, але як варіант креативу може буть. Та як будете раптом подорожувати Сходом, купіть собі пачечку, воно того варте.

джем з перцю чілі й тамариндова паста