Власне, це желе продукт фантазії митця, надхнення та надлишку вільного часу і винограду, якого як гуталіну, тобто просто завалісь. Назва теж суцільна як цвях конкретика - бо виноград одноїменного сорту. Ви свою галярету можете називати як хочете, от який виноград надибали, таке наймення і давайте, хоч Піно Нуар. Але штука, скажу я вам, виходить знаменита. І дуже доречна до різних викрутасних пліснявих, смердючих та не дуже сирів. А ше до паштету добре, ну знаєте, Фуа Гра там чи ще якийсь canard. Такий шарман на тарілці. А головне, там нема чого робити, все просто як два байта. Було б ваше бажання прикрасити своє життя своїми ж руцями.
2 кг виноградних митих ягід, 1 л води, 900 г цукру, 1 лимон, 5-6 горошинох духмяного перцю, 3 пакетики пектину
Виноградні ягоди вкинути у великий баняк і потовкти якоюсь товкушкою. Влити воду і поставити на середній вогонь. Дати закипіти, зменшити вогонь, і варити хвилин 10 під кришкою. Запах стоятиме запаморочливий. "Ізабела" все ж таки. Потім зняти з вогню і процидіти крізь сито все це варене неподобство, трохи протираючи масу дерев'яною ложкою. Кісточки та залишки шкірочок викинути. З лимона зразати цедру і вичавити сік. Горошинки перцю трохи роздушити. Сік, цедру та перець додати до виноградного соку і знов поставити на вогонь, знов нагрівати до кипіння, у процесі додавати цукор, розмішуючи. Як закипить, зменшити вогонь, додати пектин і варити, помішуючи, ну хвилин 20. Перевіряти готовність дідовським методом - налити трохи на тарілочку і дивитися, як застигає. Як рідке, хоч вбийся, варити ще. Тут вже дивиться самі, як у вас процес йде, який виноград, скільки соку з м'якотю вийшло, скільки пектину сипати. У мене до бажаної консистенції сипалося 3 пакетики. Але вийшло ніжне, драглисте і не розповзається. Продегустували. Йде як рідне. І до речі, абсолютно бомбово вийшло з м'яким жирним сиром на сніданок. Аристократа, ясна річ. Чого і вам. Смачного, камради.
'
ї
