Умебоші

Ги, камради, зараз я буди ваз дражнить і всяко збиткатися. Корочше, для цієї штуки потрібно або жити у Японії, або мати власну марелю, щоб відслідковувати ступінь стиглості, пардон, плодів. Врешті реш, всі неяпонці і безамарелені, можуть здійснити загарбницький рейд по  чужим садам-дачам, базар не раджу, там не достиглі марелі не продаються. Або як пощастить.
Одним словом, це класична японська гостра закуска,  без умебоші японський день не японський день, її подають на сніданок, її подають до вареного рису, її подають... ну як у нас маслини подають. Ну із сиром, наприклад, як що ви не японець. Але все ж таки, найсмачніше із рисом та яйцями. Це дуже специфічна штука, я не дарма згадав маслини. Не всі полюбляють їхній гірко-солоний смак, а тут помножте смак на 3, і гіркий і солоний, і матиме умебоші. Але післясмак, а фруктовий аромат, а тектура! Корочше, не фіга це не маслини, а умебоші. Це так смачно, що моя здоровезна коробка має всі шанси не дожити до зими, зжеру. Чого і вам. Ділюся. Мо"хтось наступного марелькового сезони і прогнеться. А ще, воно страшно допомічне для здоровля. Хто не вірить, погугліть. І ще, якщо будете гугліть, вам той гугль розповідатиме про мариновані сливи, але та рослинка, яка йде на автентичні умебоші, сливою є є умовно, бо відноситься до абрикосових. Тому наші марелі абсолютно дотичні. І не має на те ради. Залишається тіко жерти. Із рисом. Чого і вам, камради.

2,5 кг недозрілих, твердих, але вже жовтеньких абрикосів, 120 мл білого вина або міріна (японське кулінарне рисове вино, продається у деяких великих супермаркетах), 360 г солі

Абрикоси помити, виколупати плодоніжки і залити у великому баняку  чи ще в який посудині холодною водою на ніч. Наступного ранку злити воду, обсушити абрикоси, викласти у велику миску і залити вином. Дуже добре  перемішати чи перетрусити. Додати 3/4 солі і знов добре перетрусити. У іншу велику миску викласти половину солі, що залишилася , висипати абрикоси і засипати залишками солі. Покласти на фрукти зверху велику тарілку (або дерев"яний кружечок), зверху покласти щось важке, вагою десь 5-6 кг ( я важив цеглини, вийшло 2 штуки з половиною, вимиті і замотані  у целофан). Потім всю композицію, разом із цеглинами, замотати у харчову плівку і залишити на 10 днів у прохолодному місці (наприклад, у льосі, або у холодильнику на  найтеплішій  нижній поличці). Через десять днів зняти половину цеглин, тобто навантаження на абрикоси зняти на половину. І знов залишити на 10 днів. Коли вся ця фігня закінчеться, злити маринад, якщо зверху таки забуяла пліснява, промити фрукти, викласти їх на дека, застелені паперовими рушниками і сушити на сонці три доби (наніч забирати до хати). Потім скуштувати, упасти, віджатися, знов упасти, встати і скласти готові умебоші у сухе дерев"яне, картонне чи пластикове пуделко. Мона зберигать у холодильнику, а мона просто у шафі. Головне, не лізти кожного дня масними жадібними пальцями, бо зацвіте. Брати обережно, класти до писка, закочувати очка і і казать  - "Арігатооооооо, дао".

Перець фарширований бринзою

Корочше, привіт, я знов з вами. Тута літо буяє і дуже хочеться якось його не проклацать. Бо сезонне -  то наше всьо. Перець, той що солодкий, він же болгарський, я люблю і ото їла б і їла. І вам раджу. А за для різноманітності, для перцевих симпатиків, рецептик з класичної болгарської кухні. Солодкий перць болгарською буде - чушкі. Як не дивно, саме товстенькі напхані перчики так і хочеться чушками назвать, опецькі такі. Напевне, у болгар з овочевою ономастикою все ок і взагалі. Так от, ця стравка більш ніж літня, вона і є літо  -  перець визрів, бринза (молода) визріла, спека триває, їсти хочеться, а інше нас не гребе. І головне, повірте, це надзвичайно смачно. А для кого важливо, ще й диєтично. Хоча і не фіга не похудатєльно, бо похудатєльно, це один перчик на тарілці, та не виходить, де один, там два, три, чотири...... інфініті. Одним словом.

Перців, скільки вийде, 500-600 г бринзи ( або сиру), 2 зубчики часнику, 1 свіжий гіркий перець ( чілі або пепероні), трошки петрушки або кропу, 3-4 невеликих помідори, 1 сире яйце, 1-2 ст л. вершкового масла,  1- 2 великих помідои для запікання.

Перці очистити від зерняток та взагалі нутрощів, "кришечки", тобто зрізані вершечки із хвостиком, зберегти. Перець не бланширувати.  Бринзу (або мякий сир, попередньо посолений за смаком), змішати із дрібно різаними помідорами, перцем, часником чавленим, зеленню, вмішати у масу яйце, ще раз все добре перекалатати. Напхати перці сирною масою, затулити "кришечкам". Викласти в один шар на деко, між перцями напхати скибки помідорів, трошки посолити зверху. Розтопити вершкове масло і полити перці та помідори. Запікати у духовці (180 градусів) до готовності. Ви що, ніколи перців не запікали? Корочше, на лік виходить від 1 години до 1,5 , перці мають взятися золотавою скоринкою. Мона їсти гарячими, а мона холодними, а мона наступного дня розігріть трохи. Але повірте, смаколик іще тий. Чого і вам. Смачного, камради.