Мошова

Осінь прийшла, так холодно, понімаєте. А далі буде вопще - зима. Організм намагається натякнути, що нефігово б уже й у сплячку впасти, так, солоденько і надовго, до весни. Але знає, що йму нічого не світить, тому подає додаткові сигнали, мовляв, годуй активніше, чи шо.... Гарячого йому хоцца, густого та недієтичного, гостренького і з м'ясом! Одним словом, щоб і зігрітися, і порозкошувати смачненьким, і щоб вийти опісля обіду на холодний балкон, мляво примружитися і недбало кинути, затягуючись цигаркою - "та скікі тієї зими!"
Ні, ви не подумайте, в'єтнамська кухня не йде у комору до 1 березня, вона, кухня, є гастрономічною константою у даному, моєму, клінічному, випадку. Просто у холодні пори роки ми якось природно (і вже майже автоматично) долучаємося до традицій, як я їх називаю, "зимових" кухонь - узбецької та країн Магрибу. Це ми любимо! По-перше, неймовірно запоморочливо смачно, по-друге, надзвичайно енергетично, а по-третє, таки не обтяжливо для шлунка та й калорій там не так уж щоб... Одним словом, усім годящі. І ось вам на пробу чудовий узбецький супчик - мошова. Просто, елегантно, ніби все звичне, а виходить екзотично, а ще смачнющщще. І, доречі, обід можє трапитися лише з однієї тарлки такого супчика,більше нічого не захочеться. Багато в одному....

Готового баранячого бульону (ну нема, так води. Хоча, шо його там варити той бульйон, головне, щоб були добрі кісточки, одна класна бараняча голяшка та зелень і спеції), 300 г баранячого м'яса без кісток та жилок, трошки баранячого тлущу, 1 склянка бобів маш, 1 морква, 1 велика ріпчаста цибулина, 3 стиглі помідори, 2 солодких червоних перці, половинка дуже пекучого перцю чілі або дрібка сушеного червоного перцю, 1 кислувате яблучко, 1 ч. л. зерняток кориандру, 1 ч. л. зерняток зіри, маленький пучечок з гілочок свіжих кінзи, петрушки та базилику, сіль, трохи цукру

М'ясо нарізати невеликими шматочками, добре розігріти пательню, вкинути нарізане бараняче сальце, витопити жир, трохи підсмажити шкварки, вкинути у це діло різану баранину і смажити на великому вогні до золотавої скоринки. Вкинути разом із шкварками м'ясо у баняк, влити 1,5 л теплої води або бульойну (а з бульойном  смачніше...), додати добре промитий  маш, довести до кипіння, вкинути нарізану разом із стеблами пряну зелень, зменшити вогонь до мінімального і варити, прикривши баняк набакир накривкою, хвилин 20-40. Час залежить від якості та свіжості ваших бобів, варити суп потрібно до того моменту, як боби, всі, полускаються та розваряться. Поки все це діло доходить, нарізати середньою соломкою цубулину, моркву, та перці, солодкі та гострі, помідори та яблуко нарізати кубиками, зіру та кориандр змолоти у порошок. Розігріти трошки рослинної олії у великій пательні і обсмажити цибулю до золотавості, вкинути до неї моркву і смажити доки морква трошки не припечеться, додати помідори, перці та молоті спеції, вкинути трошки цукру (десь 0,5 ст. л.), перемішати і тушкувати на середньому вогні хвилин 7-10. Вкинути овочеву масу в суп (маш має бути вже готовим до споживання), посолити, якщо не вистачає гостроти, додати меленого червоного перцю за смаком, довести до кипіння і зняти з вогню. Хай трошки настоїсться під кришкою. Подавати із зеленню та кисляком або сметаною (це як на батьківщині смаколика), а там як знаєте, я їм без кисломолочних продуктів, натомість додаю у тарілку ще свіжого чілі. І головне, їжте суп гарячим, ба навіть дуже гарячим, бо баранячий жир має особливість застигати при температурі людського здорового тіла, а навіщо нам негаразди від тлущу, що вкрив стравохід, став колякою у шлунку і непіддається навіть горілці як розчиннику? Нє нада нам такого! А горілки просто можете випити під першу паруючу ложку, взагалі узбецькі страви із горілкою дуже дружать, але її п'ють лише до плову, (он під такий супчик, наприклад), а під нього, плов, та опісля - в ніякому разі, лише чай. Смачного, комради! Будьмо й зігріймося!

Боби маш