Звісно, це класний суп для літнього вечора десь на березі найчорнішого моря, наприклад. Коли всі тварючки, що йдуть на поживу, щойно виловлені - рибка там, свіжообідрані з каменюки мідії, дрібні креветки... І придбаний у найближчому до стоїська "ларку" кримський херес.... Але й для зимово-весняного періоду сезонного загострення тоскного авітамінозу, цей супчик теж годиться - як ліки, і піднімач настрою, і взагалі, як привід сказати "сьогодні в цьому місті нікого більше таким обідом не годували!" І це буде абсолютною правдою.
Десь 1-2 л рибного бульону, 300 г філе білої риби (ліпше морської), 1 середній свіжий кальмар, 150 г креветок (наразі заморожених, звичайно), 150 г мідій (теж у анабіозі), 2 свіжих помідора, 2 невеликих цибулини, 3 зубчика часнику, 2 ст. л. тамариндової пасти, 3 ст. л. рибного соусу, 1 ст. л. соусу чілі (наприклад, в'єтнамського Туонг От), 1 ст. л. томатної пасти або будь-якого азійського томатного соусу, 1\2 склянки рисового вина або хересу, 2 ст. л. цукру, чорний мелений перець, свіжа кінза, рослинна олія
Зварити бульон (якщо немає заздалегідь замороженого у холодильнику), ліпше зправити традиційно-в'єтнамський росіл з риб'ячих залишків та креветкових панцирів. варити не довго, хвилин 30. Процідити. На пательі розігріти трохи олії і підсмажити зо золотавого кольру дрібно посічені цибулю і часник. Додати порізані помідори, цукор, чорний перець за смаком, рибний соус, соус чілі та томатну пасту. Помішуючи, тушкувати 2-3 хвилини. Всипати все це діло у гарячий бульон. Довести до кипіння і додати тамариндову пасту. Знов довести до кипіння і всипати різані рибу і кальмара та всі інші морепродукти, влити вино. Варити на середньому вогні 3-4 хвилини. Скуштувати, якщо якихось приправ не вистачає, присмачити. Має бути кислувато-солодкий середньо-гострий смак. Всипати різану кінзу і подавати. Як "пєрвоє". Але якщо додати відварний рис чи "скляну" локшину, то це вже вийде "2 в 1", і "второє" теж.
До речі, наразі у цьому супі я замість хересу чи рисового вина, яких не було, додала сидру. Вийшло ще цікавіше, тим більше, що у в'єтнамський кухні вряди-годи сидр використовують. "Колоніальноє наслєдіє". Від французів смак до нього залишився (як і до кави, багетів, паштетів та білого вина). На мою велику радість сидр почали продавати у великих супермаркетах, до речі, відчизняного виробництва і дуже непоганий. Принаймні, за хворобливої уяви, заплющивши очі, можна попиваючи трунок "із бульбашками", відчути себе, як що не у Франції чи на Мальті (де я на сидр і підсіла), то хоча б десь поряд. Було б бажання. І закусювати його цим супчиком. Ми так і зробили. Повірте, сьогодні таким обідом у цьому місті більше ніхто нікого не годував.
 |
| Сидр. Без коментарів |
Комментариев нет:
Отправить комментарий