Привіт усім. Не знаю, що вийде з цієї "аццкай кухні", але спробую. Моє бажання готувати (і, сподіваюся, вміння), вже перейшло всі межі пристойності. Залишилося лише вихлюпнути все це вариво вам на голову. Справжній художник творить, звісно, у першу чергу для себе, опісля чого наступає непереборне бажання "нагодувати" тим оточуючих. Мої kith and kin годуються і напихаються постійно і невпинно, але геть усіх посадити за стіл не можу, тому віртуальна кухня стане у нагоді маніаку. Раптом хтось забажає повторити мої подвиги і приготувати щось з моїх "аццкіх" смаколиків самостійно і втішитися? Справа в тім, що як на нашу кліматично-ментальну зону, в мене доволі не типове захоплення, що переросло вже у майже магічно-культурологічне дослідження - в*єтнамська кухня. Себто, я давно, вже багато років тому, просто перейшла на "південно-азійську дієту", готую в*єтнамськи страви щодня, тобто, у звичному режимі - сніданок, обід, вечеря плюс вищій пілотаж на свята (майже як у всіх - "олів*є" і "смажена качка - окраса святкового столу", тіко у сайгонсько-ханойському дискурсі). Ота фігня, малята. І тому страшенно свербить поділитися набутим смачним знанням, порадити якісь мої улюблені рецепти, розповісти про в*єтнамський "пролуктовий набір", спеції і спеціалітети, пояснити, як це використовувати, де купити у нас і, в разі неспроможності знайти щось особливе, чим можна те замінити у наших умовах. Звісно, буду усьо ілюструвати світлинами і відповідати на питання, якщо вони у когось виникнуть. За те, що геть усе їстівне, відповідаю я, "найліпші сабаководи" і мої друзі, які досі живі, здорові і непогано виглядають, а також страшенно люблять прийти до нас попоїсти. Далі буде.... Ваша, Іда.