Вау!-маринований перець

Це справді "вау!" Моя найулюбленіша закуска, ба навіть десерт! Себто, "я їм це як цукерки" - зауваження типове для поціновувачів солодкого, а якщо врахувати, що я солодке не люблю з дитинства, пундиків-тортиків-чоколядок майже не вживаю, то ось які вони, мої "цукерки". Принаймні, емоційне навантаження таке ж. А задоволення значно більше, бо від солодкого мене нудить, а від гострого навпаки. Отже, це найшвидший і найлегший спосіб замаринувати солодкий перець і отримати насолоду чи під чарочку, чи під шматочок хлібця, чи просто так, без всього. Готувати можна у будь-яку пору року (зважаючи на продуктовий глобалізм), але все ж - таки літо і перець щойний, ось-ось-сьо з городу, тоді  й вийде справжня феєрія і шарман. Власне, нічого такого в цьому рецепті не має, я просто настільки це люблю, що не можу не поділитися. Подібним чином перець готують у Болгарії, Молдові, Сербії і далі по регіону. Мені ж цей смаколик дістався від одеських родичів і друзів, де молдовани, болгари, серби, українці та інші звитяжні народи сформували нову етногастрокультуру під умовною назвою "одесити на Привозі і дома".  Тому - ось. Перець годящий для стравки будь-який червоний, товстенький, солодкий, але як на мене, найбільш пасує довгасті темно-червоні перці болгарського сорту (та його різновидів) "Капія". Оце вже й дійсно апогей смаку, десь вже навіть межовий із сексуальним задоволенням. А досягти того гастрономічного оргазму значно простіше, ніж звичайного і головне, нікого умовляти не потрібно. Отже....

Беремо 1 - 1,5 кг солодкого перцю, миємо і відправляємо у розігріту духовку, виклавши на металевий лист і запікаємо до чорних підпалин з усіх боків. Це, як показує практика, доволі швидко. Правда, один раз все ж таки потрібно перці перевертать на інший бік. Спечені перці покидати у "палафеновий цафетик" (у кульочое, тобто), закрутити і залишити хвилин на 15. А тим часом зготувати маринад.  У якусь мисочку вилити пів склянки рослинної олії, пів склянки доброго оцту, яблучного чи біло-винного (ні в якому разі не беріть гидоту під назвою "звичайний столовий", все зіпсуєте), додати дуже багато чавленого часнику (8-9 зубчиків), а ліпше просто взяти цілу голівку,  вкинути 8 ч. л. цукру (ніякої солі!). Все це діло добре взбивати віделкою, доки цукор повністю не розчинеться. Перці, які вже запарилися у "цефетику" вийняти, акуратно очистити від шкірочки, плодоніжки та внутрощі залишаємо. Складаємо очищені перці шарами у якусь глибоку ємність і заливаємо маринадом. Все. Залишаємо у холодильнику мінімум на 2 години, а ліпше на добу і можна їсти, плямкаючи від задоволення.  Звісно, чим довше перець стоїть в маринаді, тим він стає смачнішим, але у мене більше двох діб стримувати себе не виходило. Може у вас вийде, у кого сили волі вистачить? Потім розповісте, як воно, кухонний мазохізм. Смачного, комради!

Курячі тефтелькі у в'єтнамському стилі

Власне, друзі, ця страва - справа моїх рук і фантазії, але все у межах традиції! В'єтнам фор евер! Просто я зробила компіляцію з декількох схожих в'єтнамських рецептів виходячі із наявності в мене продуктів. Але кулінарний концепт цієї азійської країни залишився непорушним. А вийшло смачно! Чесно, родини плямкала й стогнала і чомусь великого баняка вистачило на півтори дні.....

Десь 350-400 г курячого фаршу, 3 повних ст. л. вареного рису, 1 сире яйце, велика цибулина, 3-4 зубчики часнику, шматочок свіжого кореню імбиру, 1 ст. л. рибного соусу, пучечок зеленої цибулі та кінзи, сіль та чорний мелений перець за смаком
Для соусу:  1 ріпчаста цибулина, 2-3 зубчики часнику, 3 великих помідора, 1 ст. л. томатної пасти, 4 ст. л. рисового вина чи хересу, 2 ст. л. рисового оцту, 2 ст. л. цукру, 2 ст. л. рибного соусу, 1 свіжий червоний чілі, пів склянки води або бульйону, сіль та чорний мелений перець за смаком, 2 ст. л. рослинної олії

Для тефтельок дрібно посекти цибулю, часник, імбир, зелену цибулю та кінзу, вкинути все у фарш, додати яйце та приправи, добре вимішати. Зліпити невеличкі тефтельки, приплюснути їх з боків, обкачати у муці чи крохмалю і обсмажити на рослинній олії до скоринки.
Для соусу дрібно порубати цибулю, чілі та часник, швидко, десь хвилину, обсмажити їх на олії, додати дрібно порізані помідори, смажити ще 2 хвилини, додати томатну пасту та воду чи бульйон, варити на середньому вогні 3-4 хвилини, додати всі інші приправи, скуштувати на цукор-сіль-перець, якщо чогось не вистачає, досипати. Варити соус ще 2-3 хвилини. Зменшити вогонь і викласти у соус тефтельки, закрити кришкою і тушкувати на малому вогні 20-30 хвилин. Подавати гарячими з відварним рисом та пряною зеленню.  Смакота, комради!

Овочі у кисло-солодкому імбирному соусі

А-а-а! Літо прийшло! І тепер можна вже їстенькі ну майже все з городу, рідне-гавтентичне, соковите-смаковите. Принаймні, дещо вже з'язвляється у бабців та на ринках. Звісно, городньої цвітної капусти ще не має, але ж буде! Тому рцептик на літо вперед. Попереджаю - у мізерних кількостях не готується, не виходить, та й не треба. Тіко не забудьте до такої пательні пляшку білого вина купити і заздалегідь у холодильник поставити.

1 маленький качанчик цвітної капусти або половинка великого, 1 велика морква, 1 великий кабачок або цукіні, по половинці великих зеленого, червоного та жовтого перців, 2 солодкі червоні цибулини, 4 зубчики часника, добрячій (3-4 см) шматочок свіжого кореню імбиру, 1 ст.л. цукру, 1 ст. л. китайського сливового вина (або європейського білого, хоча....), 2 ст л. рисового оцту, 2 ст. л. соєвого соусу, 2 ст. л. духмяної кунжутної олії, 2 ст. л. рослинної олії, 1 ч. л. "з верхом" крохмалю, маленький пучечок зеленої цибулі, сіль

Всі овочі почистити-помити і нарізати довгастими брусочками, цвітну капусту розібрати на маленькі суцвіття, ріпчасту цибулю нарізати "пір'їнами", часник та імбир подрібнити.
У великій пательні із товстим дном розігріти рослинну олію, вкинути імбир та часник і на великому вогні, помішуючи, смажити 1 хвилину. Вкинути разом усі овочі і смажити на тому ж великому вогні, весь час помішуючи, секунд 30, потім влити половину склянки гарячої води і протушити овочі, не зменьшуючи вогонь, 2 хвилини. Потім в овочеву суміш додати цукор, вино, оцет, соєвий соус та крохмаль, розведений невеличкою кількістю води, перемішати і готувати ще хвилини 3 на великому вогні. Зняти пательню з плити, скрапнути овочі кунжутною олією, посипати дрібно різаною зеленою цибулею і негайно подавати.  Щасливого хрусту вам, комради! Спробуйте, не пожалкуєте. Красиве й корисне. А зверху винцем. Ум-м-м....

Лимонний суп із креветками

Привіт, комради. Це знов я. Із своїми в'єтнамськими обідами. Як казала моя мама з позицій свого фаху (провізор, це вам не хухри-мухри) - "їж, дитинко, супчик ("пєрвоє"), бо якщо не, то спідкає тебе гастрит від сухом"ятки".  а на фіга нам гастрит, питається, тим більше, коли є таки супчики, які не дають жодного шансу не те що шлунковим захворенням, а навіть опору такоє(!) не куштувати. Так що - їмо! Супчик на стіл....

500 г креветок, очищених, 1\2 великого свіжого лимону, 1 ч. л. пасти або порошку каррі, 1 свіжий червоний чілі, 1 ріпчаста цибулина, 1 жменька рису, пів маленького качанчика пекінської чи молодої білокачанної капусти, 1 стебло селери, сіль та глютамат натрію за смаком

Цибулю очистити і нарізати "пір'ям" та обсмажити злегка в олії. Викласти смажену цибулю у баняк, залити холодною водою (літра 2), довести до кипіння і посолити. Всипати рис, додати подрібнений чілі, пасту (або порошок) каррі, знов довести до кипіння, зменшити вогонь і варити хвилини 2. Додати у суп креветки та лимон нарізаний тонкими скибочками, варити хвилин 5, опісля додати нашинковану капусту та нарізане стебло селери, всипати глютамат натрію, десь 0.5 ч. л. і варити ще 5 хвилин. Суп готовий. Подавати негайно, засипавши у тарілки із супом різану свіжу зелень на свій густ - петрушку, зелений базилік, кінзу тощо. На дно тарілки, перед тим як наливати суп, можна покласти свіжі паростки якої-небудь бобової культури. В моїй мисці на фото молоденькі паростки гороху. Смачного, комради!

В'єтнамська закуска з локшини та креветок

Смачнюща штукакенція. А живописна яка, а аромат.... Сусіди спливають слиною і погрожують виказати підпільну схованку в'єтнамських нелегалів. Нам на сусідів начхати, а от своїм, рідним, таке подати та під келишик.... І себе не забути. Врешті решт, хто заважає подібне готувати тіко для себе, в якійсь тихий весняний вечір? Чи то ми не варті, їжаки?

На 3 повновісні порції. Добрий оберемок тонкої рисової локшини (десь 1\3 стандартного магазинного пакету),  10-12 доволі великих креветок  або просто великих, 4 зубчики часнику, 1 свіжий перець чілі або 1,5 ч. л. соусу Туонг От або будь-якого дуже гострого соусу чілі, 1 ст л. цукру, 1 ст. л. рисового оцту або сік половинки лимону разом із м'якотю, 3 ст. л. рибного соусу, 1 ст л. рослинної олії, дрібка солі, пучечок свіжої зеленої цибулі, свіжа м'ята, 0,5 ст л. запашної кунжутної олії зі смажених кунжутних зерняток. Соус для локшини: 1 зубчик часнику, 1 ст. л. без верху цукру, 1 ст. л. рисового оцту, 1,5 ст. л. рибного соусу

Креветки очистити від хітинового панцира, залишивши голови і хвостовий плавець. Часник потовкти із свіжим чілі та цукром у пасту (або чавлений часник змішати із цукром та соусом чілі), додати оцет чи лимонний сік, рибний соус, олію, сіль, перемішати. Маринад має бути гострим і кисло-солодким. Викласти у нього креветки, вони мають бути повністю у маринаді, накрити і залишити мінімум на 30 хвилин.
Локшину залити киплячою водою і залишити хвилин на 20 мокнути.
Зелену цибулю і м'яту друбно нарізати. Змішати соусу для локшини, почавивши часник і додавши всі інші компоненти, перемішувати, доки не розчинецься цукор.
Злити воду з локшини, влити соус і додати кунжутну олію, добре перемішати і розкласти по тарілках, присипати зверху зеленою цибулею і м'ятою.
Нагріти на великому вогні пательню і викласти на неї креветки разом із маринадом, швидко, іноді перегортаючи кожну креветку, осмажити тварючок, соус-маринад має загуснути, а креветки зробитися золотаво-червоного кольору, але смажити більше 2-3 хвилин не варто, креветки стануть "гумові". Просто треба смажити на дуже великому вогні і на добре розігрітій пательні. Викласти засмажені креветки визерунком на локшину, витрусити зверху залишки загуслого соусу-маринаду і подавати напівзімлілим від пахощів та ароматів рідним, яким ви влаштували таку буйну учту життя. Немає слів, комради!

Густий креветковий суп із грибами та зеленню

Нарешті дрібний бунт на кораблі закінчився і можна повернутися до рідної в'єтнамської кухні. Принаймні, як сьогодні показала обідня практика, від такого супу не відмовилася навіть затяті консерватори від домашньої кухні. Ото і вам, комради, раджу спробувати - і ситно, і легко, і руку вам опісля потиснуть.

2 л бульйону чи води, 250 г креветок, 10-12 невеликих сушених грибів шиїтаке, сушені гриби му-ер (вони продаються у пресованому вигляді, тому на суп потрібно 1\2 брикетика),  невеличкий (3-4 см) шматочок свіжого кореню імбиру, 1 свіжий червоний чілі, 1 велика ріпчаста цибулина, 1 сире яйце, 1 ст л. рисового крохмалю, 1 ст. л. рибного соусу, сіль за смаком, добра дрібка білого меленого перцю, по такому собі пучечку рукколи, кропу, кінзи та кілька гілочок свіжого базилику, 1 ст. л. рослинної олії

Бульйон (чи воду) довести до кипіння, додавши дрібно різаний корень імбиру, зменшити вогонь і залишити тихо булькати, поки ви зайняті іншими маніпуляціями. Ріпчасту цибулину нарізати тонкими "пір'їнами", чілі подрібнити. Розігріти у пательні із товстим дном олію і на середньому вогні тушкувати 1-2 хвилини цибулю із чілі, додавши добру дрібку меленого білого перцю, додати до цибулі очищені креветки і тушкувати ще хвилину, додати всі гриби, заздалегіть замочені у гарячій воді і нарізані зручними шматочками, перемішати і тушкувати 2-3 хвилини. Всю цю запашну масу вкинути у бульйон, що весь цей час потроху пускав бульки на плиті, збільшити вогонь і довести до кипіння. Загустити суп крохмалем, розведеним у невеликій кількості води, добре перемішавши. Розколатати сире яйце і влити у суп, весь час помішуючи, доки не схопляться яєчні "нитки", додати рибний соус, ще трохи білого меленого перцю і посолити за смаком. Всипати всю різану пряну зелень, перемішати, зняти з вогню і майже негайно подавати. Це дуже смачно, комради, повірте найкращім собакоїдам.

Жюл'єн із азійським "акцентом"

Іноді діти, навіть коли вони нібито просунуті підлітки, необережно являють своє справжнє відношення до деяких речей. Себто, воно нібито їм і подобається, але чи можна ще щось... ну там, для різноманітності.... і ващє, я гострого не люблю..... І так далі, таким робом. Корочше, іноді цим потворам набридає щоденна в'єтнамська кухня і вони починають типу скиглити, але на певній відстані, щоб не дістали віником. Ну нехай. "Майовка" та "майовка", хай їй грець. Хочуть чогось традиційного, консерватори погано вмиті, нехай отримують, тим більш що обіцяли пікнік і кока-колу (тьху!). Алей свого ми не забуваємо і все єдно гнемо сталу лінію, хоч і у нюансах. Тому вийшла така стравка, нібито класичний жюл'єн, але із дрібкою Азії.

2 курячих філе, 250 г свіжих печерець, 2 великі ріпчасті цибулини, добрий шматочок свіжого кореню імбиру, 2 стебла черешкової селери, 250 г сметани, трохи бульйону, 1,5 ст. л. рисового борошна, 2 ст. л. соєвого соусу, 1 ст. л. "без верху" цукру, тертий твердий сир, добра дрібка сушеного тим'яну, сіль і чорний мелений перець за смаком, пучечок кропу, рослинна олія

Курятину нарізати невеличкими довгастими шматочками, доволі дрібно таки нарізати. Стебла селери та цибулю нарізати тоненькими напівкільцями. Гриби, розрізавши кожний навпіл, нарізати дуже тонкими плястерками. Корень імбиру очистити і дрібно посекти. У великому сотейнику розігріти десь 2 ст. л. олії, вкинути імбир, селеру та цибулю і смажити кілька хвилин, не доводячі до винекнення підпеченої скоринки, нехай добре пустять сік і стануть м'якими. Додати різану курятину і смажити ще хвилин 5, теж не обов'ясково чекати  появи золотавої скоринки. У всю цю масу додати гриби і іноді помішуючи, готувати ще хвилин 5. Присипати все це діло борошном, добре перемішавши. Влити сметану, троху бульйону, додати соєвий соус, довести до кипіння, всипати тим'ян, цукор і посолити-поперчити за смаком (я люблю щоб було таки солоненьке). Зменшити вогонь і тушкувати ще хвилин 5, соус має стати густим. Ще раз скуштувати, додати спецій, якщо чогось не вистачае, всипати різаний кроп, ретельно перемішати і зняти з вогню. Викласти жюл'єн у формочки, щільно присипати тертим сиром і запікати у добре розігрітій духовці до появи красивої золотаво-коричневої сирної скоринки.
Все, можна подавати найвередливішим дітям, а тако дорослим, якщо заслужили. Можна істи відразу, а можна загорнути формочки у фольгу і таки йти на пікнік. Під сосною це смакуватиме ще інтенсивніше. Тіко не забудьте ложки. З "майовкою", комради! P.S: А можна нікуди не вилазити, а влаштувати пікнік на балконі, тим більше, що під ним розквітнув бузок. Цікаво, а як в'єтнамською "майовка", все ж таки азійський акцент.....