Качка з зеленими помідорами та часниковими стрілками

Як не дивно, але через кілька днів опісля зустрічі нового року знов хочеться їсти. Такий от парадокс. Тому рецепт постноворічний, коли все раніш готоване з'їли, а в холодильнику рандомний набір продуктів і хочеться чогось іще цікавого. Мій набір викликав асоціації з мексиканською кухнею, безальтернативно. Тому вправи на тему страви поціновувачів такос і халапеньо, але зі збереженими принципами оригінальної кухні. 

Велика качина нога ( з тлущем і шкірою)

100 г заморожених різаних часникових стрілок

150 г заморожених зелених помідорів

1 маленький перчик чілі " пташине око"

1 ріпчаста цибулина

1 морквина

2 ст. л. доброго оцту

2 склянки бульйону

Сіль за смаком

Для бульйону:

1 л води, лавровий листок, двійко листків (сушених або свіжих) шавлії, ріпчаста цибулинка, зубочок часнику, кілька горошинок чорного перцю

Качину ногу швидко обсмажити в баняку з двох боків на качиному ж тлущі, він витопиться миттєво. Залити все це діло окропом, зняти піну, вкинути всі бульйонні приправи і варити 1,5 години на молому вогні. Як буде готово, відлити дві склянки бульойону, з кісток зняти м'ясо і порізати невеликими шматочками. 

Розігріти у пательні ложку рослинної олії і обсмажити цибулину що нарізана " пір'ям". Додати натерту на грубій тертушці моркву і смажити іще кілька хвилин. Вкинути часникові стрілки і розрізані на чтвертки зелені помідори ( овочі ліпше заздалегіть розморозити), перчік чілі ( можна вийняти зернятка бо з ними буде дуже гостро, але зовсім без перцю ніяк), додати качине відварене м'ясо, швиденько перемішати, трошки обсмажити вже все разом і влити бульйон. Додати оцет, посолити за смаком, довести до кипіння, зменшити вогонь і тушкувати під кришкою хвилин десять. Скуштувати на сіль та кислоту, якщо потрібно - чогось додати, смак має бути свіжий, гостро-кислий. Можна вкинути дрібочку сушеного базиліку і ще потушити кілька хвилинок. Подавати з мамалигою, чи полєнтою, чи як ви там називаєте тую кукурудзяну кашу. Смачного, камради.

Запечена риба по-в'єтнамськи

Так, тутки така справа. Якщо ви знайшли лемонграсс, воно ж лимонне сорго, це добре, і навіть харашо. Якщо ні, то лайм вам у поміч. У всякому варіянті, риба - бімба. Просто смачно, ну і екзотично.                                                 

                                      на дві рибки невеликі ( у мене була дорада) - 4 зубчикі часнику, один дуже гострий чілі ( у мене тайський "пташине око"),  6 стебельців лемонграса ( воно ж лимонне сорго, якщо нє, то половинка лайму), 2ст. л. рибного соусу, 1ч. л. цукру, 2-3 ст. л. рослинної олії, сіль, якщо треба.    Часник, лимонне сорго ( або лайм) і чілі дрібно покраїти, додати цукор і сіль і перетерти у пасту, додати рибний соус і олію. Рибку патрати і позбавити луски, добре промити. Зробити дуже гострим ножем з кожного боку три надрізи. Натерти рибу з кожного боку і в черевці пряною часниково-перцевою пастою і залишити маринуватися на годину. Далі є два варіянти - розжарити духовку на 200 градусів, покласти рибу у жароміцну форму і запікати десь хвилин 30, або змастити олією решітку і запікати на грилі 12 хвилин, один раз перевернвши рибинку. Смачно, що капець. Чого і вам, камради.

Суп-пюре із топінамбуром і селерою

Все, камради, сезон прийшов. Все у нас через тойво, але вкусну їду ніхто не відміняв. Тим більш здорову. Шоб у нас були  сили побороти оте тейво, тре вкусно і здорово харчуватися. Тому - рецепт з моїм улюбленим корнеплодиком топінамбуром. Мінімум зусиль, максимум задоволення та профіту.  Рецепт мій авторський, на колінці вигаданий, тому піддається всякій обробці за смаками тих, хто зацікавився.
200-300 г м'яса індички, 300-400 г коренів топінамбуру, 4 картоплини, 1 морква, шматочок кореню селери, кілька стебел селери, зелень селери, пів склянки питних вершків, свіжа петрушка, чоний мелений перець, сіль.

 Шматок індичини покласти у баняк залити 1,5 л води, довести до кипіня, зняти піну, зменшити вогонь, покласти кілька стебель селери, лавровий листочок і трохи солі. Варити годину. Потім витягтм мнясо, розібрати на маленькі шматочки. З бульйону дістати лавровий листок і стебла селери, викинути. В баняк з бульйоном вкинути різані дрібно і ,звичайно, очищені топінамбур, моркву, картоплю, шматочок кореня селери, посолити, поперчити і варити до готовності. Зменшити вогонь до мінімума, витягти всі овочі, вкинути у блендер і перебити на пюре. Всьо це діло вилити у бульон, що так і стояв на вогні, перемішати, влити вершки, додати шматочки індичини, скуштувати на сіль-спеціі, довести до кипіння і зняти з вогню. Приправити різаню зеленню петрушки та селери. Подавати гарячим. Смачного, камради.   

 

В"єтнамський суп з тофу

Шо, камради, осінь прийшла? Швендяєте шмаркливі, гугняві та нудні? Ходіть до мене і буде вам літо у миску і бадьорий настрій. Веселий, пікантний супчик із сонячного В"єтнаму, легкий, поживний, пряний. І геть не складний у приготуванні. Власне, які  все, що я вам пропоную, не зважаючи на позірну еекзотичність продукту. Отже супчик. Хочу попередити, що це мій особистий варіант класичного супчику,  ув оригіналі він подається із бок чой, азійською листковою капустою. Іноді вона продається у великих супермаркетах, не дорого. Але бок чой можна замінити свіжим шпинатом. Або савойською капустою. Або як у мене -  цвітною.

1,5 л курячого бульйону чи води, 1 маленький качанчик цвітної капусти (або пучечок бок чой, або пучечок шпинату, або пів маленького качанчика савойської), жменя азійських сушених грибів, або шиїтаке або, як у мене, чорних деревних грибів, 200 г тофу, пучечок зеленої цибулі, пучечок кінзи, 2-3 ст л. рибного соусу, свіжомелений білий перець за смаком, сіль

Все помити-почистити. Цвітну капусту розібрати на маленькі суцвіття, гриби заздалегідь замочити у гарячій воді. Зелену цибулю та кінзу подрібнити, тофу нарізати невеликими кубиками. Довести до кипіння бульйон чи воду, вкинути капусту та порізані плястерками гриби, половину кінзи і зеленої цибулі. Варити на середньому вогні хвилин десять, не більше, до готовності капусти. але не переваріть, вона має залишатися трішки хрусткою. Додати білий перець та рибний соус, скуштувати, якщо що, дотати солі за смаком (або знов таки рибного соусу, який є і спецією і замінником солі). Вкинути тофу, швидко довести суп до кипіння і знати з вогню. Всипати кінзу та зелену цибулю, що залишилися і негайно подавати. Все.

P/S: Щодо тофу. У мене був замаринований у слабкому росолі із чорним та червоним пекучими перцями. Він вже не потребує жодної обробки. Добрий для пікантних супів, а ще ліпший для уселяких вигадливих салатів, навіть просто як закуска годящий. Але як що у вас тофу ув "гавтентичному" стані, то його перед тим, як кидати у суп, потрібно, нарізаним, обсмажити у краплі олії до золотавості.
І про гриби. Із сушеними шиїтаке все зрозуміло - замочили і нарізали. І виглядають вони звичайними цілими грибочками. Із деревними грибами трошки інша історія, вони продаються на китайському ринку у маленьких пресованих брикетиках, які вкладені у красиві коробочки. Так от, їх треба заливати окропом і хвилин 15 тримати під кришкою, вони розбухають і набувають свого первинного вигляду і смакують як свіжі. Але є одне попередження, не ведіться на розміри брикетика, з цієї мацьопки опісля окропової купелі вихолить здоровенна миска грибів, ви їх не будете знати, куди дівать. На кастрюлю супу вистачить пів брикетику, ба навіть третина, якщо варите у невеликому банячку.
P.P.S: Якщо таки знайшли бок чой або готуєте із шпинатом, то їх взагалі варити не потрібно. Нарізане листя потрібно ошпарити окропом, розкласти по тарілках і залити дуже гарячим супом із грибами та зеленню.
Смачного, камради.

Виноградне желе "Ізабела"

Власне, це желе продукт фантазії митця, надхнення та надлишку  вільного часу і  винограду, якого як гуталіну, тобто просто завалісь. Назва теж суцільна як цвях конкретика - бо виноград одноїменного сорту. Ви свою галярету можете називати як хочете, от який виноград надибали, таке наймення і давайте, хоч Піно Нуар. Але штука, скажу я вам, виходить знаменита. І дуже доречна до різних викрутасних пліснявих, смердючих та не дуже сирів. А ше до паштету добре, ну знаєте, Фуа Гра там чи ще якийсь canard. Такий шарман на тарілці. А головне, там нема чого робити, все просто як два байта. Було б ваше бажання прикрасити своє життя своїми ж руцями.

2 кг виноградних митих ягід, 1 л води, 900 г цукру, 1 лимон, 5-6 горошинох духмяного перцю, 3 пакетики пектину

Виноградні ягоди вкинути у великий баняк і потовкти якоюсь товкушкою. Влити воду і поставити на середній вогонь. Дати закипіти, зменшити вогонь, і варити хвилин 10 під кришкою. Запах стоятиме запаморочливий. "Ізабела" все ж таки. Потім зняти з вогню і процидіти крізь сито все це варене неподобство, трохи протираючи масу дерев'яною ложкою. Кісточки та залишки шкірочок викинути. З лимона зразати цедру і вичавити сік. Горошинки перцю трохи роздушити. Сік, цедру та перець додати до виноградного соку і знов поставити на вогонь, знов нагрівати до кипіння, у процесі додавати цукор, розмішуючи. Як закипить, зменшити вогонь, додати пектин і варити, помішуючи, ну хвилин 20. Перевіряти готовність дідовським методом - налити трохи на тарілочку і дивитися, як застигає. Як  рідке, хоч вбийся, варити ще. Тут вже дивиться самі, як у вас процес йде, який виноград, скільки соку з м'якотю вийшло, скільки пектину сипати. У мене до бажаної консистенції сипалося 3 пакетики. Але вийшло ніжне, драглисте  і не розповзається. Продегустували. Йде як рідне. І до речі, абсолютно бомбово вийшло з м'яким жирним сиром на сніданок. Аристократа, ясна річ. Чого і вам. Смачного, камради.

'

























































ї

Умебоші

Ги, камради, зараз я буди ваз дражнить і всяко збиткатися. Корочше, для цієї штуки потрібно або жити у Японії, або мати власну марелю, щоб відслідковувати ступінь стиглості, пардон, плодів. Врешті реш, всі неяпонці і безамарелені, можуть здійснити загарбницький рейд по  чужим садам-дачам, базар не раджу, там не достиглі марелі не продаються. Або як пощастить.
Одним словом, це класична японська гостра закуска,  без умебоші японський день не японський день, її подають на сніданок, її подають до вареного рису, її подають... ну як у нас маслини подають. Ну із сиром, наприклад, як що ви не японець. Але все ж таки, найсмачніше із рисом та яйцями. Це дуже специфічна штука, я не дарма згадав маслини. Не всі полюбляють їхній гірко-солоний смак, а тут помножте смак на 3, і гіркий і солоний, і матиме умебоші. Але післясмак, а фруктовий аромат, а тектура! Корочше, не фіга це не маслини, а умебоші. Це так смачно, що моя здоровезна коробка має всі шанси не дожити до зими, зжеру. Чого і вам. Ділюся. Мо"хтось наступного марелькового сезони і прогнеться. А ще, воно страшно допомічне для здоровля. Хто не вірить, погугліть. І ще, якщо будете гугліть, вам той гугль розповідатиме про мариновані сливи, але та рослинка, яка йде на автентичні умебоші, сливою є є умовно, бо відноситься до абрикосових. Тому наші марелі абсолютно дотичні. І не має на те ради. Залишається тіко жерти. Із рисом. Чого і вам, камради.

2,5 кг недозрілих, твердих, але вже жовтеньких абрикосів, 120 мл білого вина або міріна (японське кулінарне рисове вино, продається у деяких великих супермаркетах), 360 г солі

Абрикоси помити, виколупати плодоніжки і залити у великому баняку  чи ще в який посудині холодною водою на ніч. Наступного ранку злити воду, обсушити абрикоси, викласти у велику миску і залити вином. Дуже добре  перемішати чи перетрусити. Додати 3/4 солі і знов добре перетрусити. У іншу велику миску викласти половину солі, що залишилася , висипати абрикоси і засипати залишками солі. Покласти на фрукти зверху велику тарілку (або дерев"яний кружечок), зверху покласти щось важке, вагою десь 5-6 кг ( я важив цеглини, вийшло 2 штуки з половиною, вимиті і замотані  у целофан). Потім всю композицію, разом із цеглинами, замотати у харчову плівку і залишити на 10 днів у прохолодному місці (наприклад, у льосі, або у холодильнику на  найтеплішій  нижній поличці). Через десять днів зняти половину цеглин, тобто навантаження на абрикоси зняти на половину. І знов залишити на 10 днів. Коли вся ця фігня закінчеться, злити маринад, якщо зверху таки забуяла пліснява, промити фрукти, викласти їх на дека, застелені паперовими рушниками і сушити на сонці три доби (наніч забирати до хати). Потім скуштувати, упасти, віджатися, знов упасти, встати і скласти готові умебоші у сухе дерев"яне, картонне чи пластикове пуделко. Мона зберигать у холодильнику, а мона просто у шафі. Головне, не лізти кожного дня масними жадібними пальцями, бо зацвіте. Брати обережно, класти до писка, закочувати очка і і казать  - "Арігатооооооо, дао".

Перець фарширований бринзою

Корочше, привіт, я знов з вами. Тута літо буяє і дуже хочеться якось його не проклацать. Бо сезонне -  то наше всьо. Перець, той що солодкий, він же болгарський, я люблю і ото їла б і їла. І вам раджу. А за для різноманітності, для перцевих симпатиків, рецептик з класичної болгарської кухні. Солодкий перць болгарською буде - чушкі. Як не дивно, саме товстенькі напхані перчики так і хочеться чушками назвать, опецькі такі. Напевне, у болгар з овочевою ономастикою все ок і взагалі. Так от, ця стравка більш ніж літня, вона і є літо  -  перець визрів, бринза (молода) визріла, спека триває, їсти хочеться, а інше нас не гребе. І головне, повірте, це надзвичайно смачно. А для кого важливо, ще й диєтично. Хоча і не фіга не похудатєльно, бо похудатєльно, це один перчик на тарілці, та не виходить, де один, там два, три, чотири...... інфініті. Одним словом.

Перців, скільки вийде, 500-600 г бринзи ( або сиру), 2 зубчики часнику, 1 свіжий гіркий перець ( чілі або пепероні), трошки петрушки або кропу, 3-4 невеликих помідори, 1 сире яйце, 1-2 ст л. вершкового масла,  1- 2 великих помідои для запікання.

Перці очистити від зерняток та взагалі нутрощів, "кришечки", тобто зрізані вершечки із хвостиком, зберегти. Перець не бланширувати.  Бринзу (або мякий сир, попередньо посолений за смаком), змішати із дрібно різаними помідорами, перцем, часником чавленим, зеленню, вмішати у масу яйце, ще раз все добре перекалатати. Напхати перці сирною масою, затулити "кришечкам". Викласти в один шар на деко, між перцями напхати скибки помідорів, трошки посолити зверху. Розтопити вершкове масло і полити перці та помідори. Запікати у духовці (180 градусів) до готовності. Ви що, ніколи перців не запікали? Корочше, на лік виходить від 1 години до 1,5 , перці мають взятися золотавою скоринкою. Мона їсти гарячими, а мона холодними, а мона наступного дня розігріть трохи. Але повірте, смаколик іще тий. Чого і вам. Смачного, камради.

"Фалафель" гречаний

 Привіт,  це знов я. Так склалося, що мене не було тут довго. Але. Іноді потрібно і їсти. Цей рецептик- покруч - продукт попереднього кулінарного фіаско і нестримно фантазії плюс страшенно небажання   викидати продукти. Все почалося із хотіння збацати гречаники.  І знаю ж, що у гречаному борошні глютену катма ( а звичайного борошна не було) і тісто замесила і вирішила, що японець ( без досвіду качати гречане тісто). Звісно річ, нічого не вийшло, окрім фігні.    Але ж не виливати. Став думать. І додумався зварити все те діло для собаки. У процесі раптом зрозуміла, шо собака переб'ється.
 . І тут сягнуло у дурні голову. З того вийшло,  вибачайте,  - "фалафель гречаний". Тож просю,  або жадібність - двигун креативу.

Чашка гречаного  борошна,  2 яйця сирих,  сіль і цукор за смаком,  вода, стільки, щоб вийшло щось на зразок густої сметани. Розкалатати і варити все це  діло до дуже густої консистенції.  Дати охолонути.  Почистити одну цибулину,  дрібно нарізати,  обсмажити в олії до золотавості, вкинути у тісто,  додати 1 ст.л..  зіри і 1 ч .   л. гіркого меленого перця.   Вимішати.  Далі просто.  Качати з тіста кульки,  вимочувати у  збитому сирому яйці,  потім обкачувати у сухарях і смажити у доволі великій кількості рослинної олії.  Подавати із якимось гострим соусом,  томатним із додаванням  хариси,  чи абрикосовим чи сливовим чатні.  От такі " фалафельки". Смачного. 

Суп-пюре з топінамбуру

Топінамбур (він же земляна груша, він же ієрусалімський артишок)... Здивувалася, коли побачила його на овощній ятці, і звісно, миттєво ухопила купку. (Для тих, хто зараз почне подумки сгилити про недоступні екзотичні делікатеси, повідомляю - 4 грн за кг, м'яко кажучи, дешевше...ееее...всього). І про езотичність. Цю штуку я їла все дитинство, воно у нас на городі росло, і у сусідів теж (це не в області за морями, це майже в центрі Києва). Сонячник клубненосний, як він офіційно називається, утворює багаторічні колонії, які більш схожі на хащі - велечезні, велетенські, вище людського зросту, цвіте жовтими яскравими квіточками. Вєршкі красиві, а корєшкі смачні та поживні. З нього багато чого можна приготувати - від салатів до тушеного в молоці. Мені ж захотілося от такого супчику. Красота і смакота. Топінамбур має солодкий свіжий смак, з такою "горіхово-каштановою" нотою. Прекрасно виступає ансамблем з іншими овочами та пряними травами. А те, що ваші рідні-близькі-гості фіг здогодаються з чого зупка, то це й до ворожки не ходи. Хіба вони зростали на пампасах Кардач і топінамбур ріс у них на городі. Смачного, камради.


1,5 л води, 400-500 г топінамбуру, 300 г курячого м'яса, 1 велика морквина, 1 ріпчаста цибулина, 1\2 невеличкого кореню селери, жменька грибів лисичок (у мене були варено-заморожені), 3-4 великі печериці, пів склянки рідких вершків, дві гілочки свіжого тим'яну, чорний мелений перець та сіль за смаком

Все помити-почистити (топінамбур чиститься як молода картопля). Порізати великими шматками моркву, селеру, цибулю та топінамбур. Курятину вкинути у кастрюлю, залити водою, довести до кипіння, зняти піну, зменшити вогонь і додати нарізані овочі. Варити до готовності і м'яса і овочів, ну десь хвилин 30. Потім вкинути до баняка всі гриби, тим'ян і посолити-поперчити за смаком. Варити іще 10 хвилин. Витягти все це зварене діло і пробити блендером у пюре. Вилити овочеву масу у бульон, влити вершки, ще раз спробувати на спеції і прогріти, не доводячи до кипіння. Подавати гарячим, присипавши листочками тим'яну.

корнеплодики топінамбуру як вони є

Айвове варення. Осінь прийшла.

Все дуже просто. Айва, на наших теренах (привіт москалям, у яких навіть явблука не родять перетнувши якусь там паралель), росте всюди, де є південь, плюс південці її завозять у Київ. А тут ми, жидобандерівці, хап і варенння. Але ж смачно виходить. Так от:

1 кг айви (це десь, як не дивно, 3-4 айвовини), 2 червоних яблука, 1 лимон, 100 гр. товчених грецьких горіхів, 1 кг цукру, майже повна склянка води

 Зварити з цукру і води сироп, айву і яблука (шкоринку можна не зрізати ) вкинути у нього  (сироп) різаними кубиками. Довести до кипіння, варити 5 хвилин, зняти з вогню і дати відпочити 12 годин, знов дати закіпити, десь 4-5 хвилини і знов залишити вистигати на 12 годин. Порізати лимон скибочками, паламати ядра грецьких горіхів на шматочки, знов нагріти варіння, вкинути горіхи та різаний лимон, довести до кипіння, варити 3-5 хвилин. Розлити по банячкам, закрити кришками чи пергаментним папером. Все. Чекайте зими. Або не чекайте. Але дольче віта, у окремо взятій квартирі, це благо. Бо назовні чотрітошо творицця. І нам має стати сил тоє чортішо перемолоти.. Тому їште солодке і ваще глюкоза для мізків - воно.  Слава Україні.

Оссо буко

Славетна італійська страва. Давно хотіла спробувати приготувати, нарешті  кулінарні зорі зійшлися, спромоглася. Чудовий смак і повищена диєтичність. Для тих, хто любить телятину та Італію. А ще яскраві кольори, запаморочливі пахощі, літо та життя. Просю!

1 теляча голінка, розрубана на 4 пласкі шматки-"шайби" (звісно, із кісткою у середині, до речі, "оссо буко" у перекладі - "порожня кістка"), 1-2 ріпчасті цибулини, 2 зубчики часнику, 1 банка (250 г) різаних помідорів у власному соці (без солі та спецій, себто, супер-натюрліх), 250 мл сухого білого вина, 1 ст. л. цукру, вершкове масло, чорний мелений перць, сіль, свіжа петрушка, цедра свіжого лимону

З шматків м'яса зняти зовнішню плівку. 1 зубчик часнику почистити і грубо нарізати. Цибулини очистити і нарізати великими шматками. У важкій посудині (ну, припустимо, гусятниці) розігріти 1 ст. л. вершкової олії і обсмажити нарізану часничину до золотавості. Витягти її на тарілочку і поки що відставити. Додати у посудину ще масла і обсмажити шматки м'яса з усіх боків до золотавої скоринки. До телятини додати засмажений часник, нарізану цибулю, помідори разом із соком, вино, цукор, чорний мелений перець та сіль за смаком. Якщо виходить трошки загусто, додати небагато води. Довести до кипіння, накрити кришкою, зменшити вогонь до малого і тушкувати 1 годину. Потім зняти кришку і ще тушкувати 30 хвилин. Соус має стати доволі густим. Зняти з вогню, викласти на тарілки, подрібнити часничину, що залишилася та петрушку, натерти з лимону цедру, змішати її з часником і петрушкою. Посипати цим пряним ділом страву у тарілках. Подавати гарячою. Наприклад, з рисом, або свіжим салатом. Градіска, камради!

Запіканка "Лисички у схроні"

Продовжуючи тему жидобандерівських смаколиків, не можна не згадати про чудовезні гриби лисички. Адже ж сезон же ж! Тре ловить момент. Кожного року я вишукую якісь хитромудрі переписи  страв із лисичками, і кожного ж року, начитавшись елегантських пропозицій, ... готую одні і ті самі страви, свої улюблені. Бо ж, чим простіший рецепт, тим смачніші лисички. Чомусь. От і цей рецептик  простий як цвях, але смакує саме так, як потрібно... лисичкам. Такий от лісовий делікатес. Буквально з підножного корму. Назва, звісно, вигадана тільки що, із зрозумілою метою. Так що, смачного, камради-партизани.

Кількість кожного продукту - на ваш розсуд, смак і апетит. Все приблизно.

Дві жмені лисичок, заздалегіть відварених, 6-8 невеличких молодих картоплин, 200 г сметани, 1 ст. л. вершкового масла, кріп, чорний мелений перець, сіль

Відварені лисички обсмажити на вершковому маслі, швидко і до золотавості. Картоплю почистити і нарізати тонкими плястерками. Перемішати з частиною сметани, посолити, поперчити, всипати нарізаний кріп. Викласти все це діло у форму для запікання, залити сметаною, що залишилася і поставити у духовку, нагріту до 180 г. Запікати до готовності картоплі . (В залежності від сорту виходить десь плюс мінус 25 хв.) Подавати гарячим, присипавши іще кропом. Під це смаковище можна бахнути свої партизанські 100 грамів. Іще доречно до всього подати свіжий огірочок. Для контрасту, збалансування смаків і веселого хрумкоту.

Паштет з курячої печінки по-жидобандерівські

Ото вичитала про новий для себе смаколик. Насправді, це дуже старовинний перепис з кухні угорських євреїв. Та ми ж, браття, жидобандерівці затяті, то чому ж не збагатити наш ментальний стіл? Шоб усі вороженьки, перед тим, як згинути у якості  конденсата на сонці,  захлинулися слиною і жовчю. Отже....

500 г найсвіжішої курячої печінки, 2 великі ріпчасті цибулини, 4 ст. л. вершкового масла, 1-2 ст. л. молотої солодкої паприки, 6 яєць, пучечок зеленої цибулі, чорний молотий перець, сіль

Печінку очистити від уселяких плівок та жовчних протоків, залишити цілою чи нарізати на доволі великі шматки. Яйця відварити. Цибулю почистити-помити. Ріпчасті цибулини дуже дрібно посікти. У пательні з важким дном розтопити половину вершкового масла, вкинути нарізану цибулю і тушкувати під кришкою  на дуже малому вогні 30 хвилин. Опісля, додати до цибулі масло, що залишилося, печінку та паприку, перемішати, збільшити вогонь до середнього і готувати. помішуючи, десь хвилин 7. Тут головне печінку не пересушити, вона має повністю приготуватися, але залишитися соковитою.  Перед тим, як зняти пательню з вогню, посолити і поперчити за смаком. Викласти все це діло у миску і потовкти товкачиком у грубу масу, гладку пасту робити не треба, нехай залишаються маленькі шматочки. Зелену цибулю та варені яйця дрібненько нарізати і вкинути у миску до печінки. Добре вимішати, накрити миску і поставити у холодильник на 1 годину. Ви не уявляєте, як це смачно! Під це діло навіть палєнки мона перехилити 1-2-3... келишки, ну щоб вшанувати побратимів-угорців, а потім і пісень жидобандерівських поспівати доброю компанією під це діло. От "Ла-ла-ла-ла" прекрасно співається хором. Ми, жидобандерівці, знаємо як "пряно обустроїть досуг"! Так шо, смачного. брати та сестри. Будьмо!

Качка з рисом по-в'єтнамському

Взагалі то, за технологією та кінцевим продуктом це нагадує плов. Але пловів у світі стільки. що чому й не бути і в'єтнамського варіанту. Хоча вони це називають кашею, якщо по нашому. Але смаколик виходить настільки  ароматним, смачнющим і витребенькистим, що вартий всіх зусиль, хоча які там зусилля, так, готується граючись. Але отак сидиш з мискою паруючою запаморочливої "каші" і думаєш, всі ті дощі, вітри і вже майже осінь за вікном, то все пусте. Война - фігня, головне - маневри. Чого і вам, камради.

300-400 г качиного м'яса без кісток, жменька качиних чи курячих кісток для бульону, 1 склянка круглого рису, 1 середній батат (солодка картопля), 4-5 сушених шиїтаке, 1 ріпчаста цибулина, рослинна олія
Маринад для м'яса: 1 ст. л. рибного соусу, 1 ч. л. темного соєвого соусу, 1 ч. л. солі, 1-2 зубчики часнику подрібнені

Нарізати качинятину доволі тонкими довгастими шматочками. Можете перед тим зрізати з м'яса шкіру та зайвий тлущ, я цього не роблю. люблю жирну качку. Перемішати качинятину із маринадом, накрити і поставити у холодильник на 1-2 години.
Поки маринується качинятина, зварити з кісток бульон, додавши, як надежне, цибулину, морквину, шматочок свіжого кореню імбиру, корінці із залишками стебел кінзи чи петрушки, горошинки чорного перцю та 1-2 "зірочкі" бад'яну.
Замочити, заливши окропом, сушені шиїтаке, накрити і поки залишити у спокої.
Очистити батат та цибулю. Батат нарізати дрібними чи середніми кубиками, на ваш густ. Цибулю подрібнити. У баняку із товстим дном, а ліпше у чавунку, змішати рис із бататом, залити двома склянками гарячого свіжосвареного бульону, трохи присолити, щільно накрити кришкою, довести до кипіння, зменшити вогонь до малого і варити 15 хвилин. За цей час, розігріти у пательні 1-2 ст. л. рослинної олії, обсмажити кілька хвилин ріпчасту цибулю, вкинути до неї мариновану качянятину і смажити до золотавої скоринку, вкинути до неї замочені (без води, звісно) і нарізаті плястерками гриби і смажити іще 2-3 хвилини. Перевірити рис із бататом, води в них вже не має бут зовсім, викласти зверху качине смажене м'ясо із грибами, закрити кришкою і готувати іще 15 хвилин. Зняти з вогню і добре перемішати вміст баняка. Присипати, за бажанням, свіжою кінзою, і негайно їсти, захлинаючись захватом від смаку і своєї кухарської вправності. І буде вам шастя, камради.

В'єтнамський овочевий суп із рибою

Прекрасний ароматний супчик, хоч і не зовсім звичної для нас конфігурації - овочі які заправлені рибою. Азія. одним словом. Що хочуть, те і роблять. кулінари без кордонів. Чого і вам бажаю, камради, абсолютної творчої свободи. Починайте вичавлювати із себе по краплі жертву стереотипів, а початком нехай буде приготування ось такого супу. Головне - свідоми і рішучий поступ, свобада сама у баняк не падає.

1,5 рибного бульону, 300-400 г філе морської риби із білим м'ясом, 1\4 качанчика пекінської капусти, або савойської чи білокачанної, 2 моркви, 1 стебло селери із листочками, пучечок зеленої цибулі, 2 ст. л. тамариндової пасти, 1 ст. л. цукру, свіжа кінза, дрібка меленого білого перцю, 1 свіжий чілі, 2-3 ст. л. рибного соусу, свіжа м'ята

Все помити-почистити. Рибу нарізати доволі великими кубиками. Моркву і селеру нарізати кружальцями, капусту тонко нашинкувати, подрібнити кінзу та зелену цибулю. З чілі витягнути зернятка і нарізати його тонкими шматочками. Розігріти бульон, додати тамариндову пасту, довести до кипіння і на середньому вогні варити 2-3 хвилини, вкинути капусту, моркву та зелену цибулю, довести до кипіння і варити 8-10 хвилин. Додати рибу, чілі, білий перець, рибний соус, цукор та кінзу. Скуштувати, якщо треба, досолити і збалансувати смак, він має бути приємним, кисло-солоким, але у бік кислого. Довести до кипіння і варити 3-4 хвилини. Зняти з вогню, присипати свіжою різаною м'ятою і їсти умліваючи. 

Баранина з овочами та грибами по-в'єтнамському

Для тих, хто любить духмяне м'яско, але зрозумів. що із такими погодами на шашлики йти вже пізно і безсенсово. Натомість є бажання посидіти вдома, в теплі, із смачненьким, дивлячись у зарюмсане  віконце і думати, що життя все ж таки прекрасна штука. І не в останню чергу тому, що в ній трапляються такі смаколики. Бон апетіт, камради.

400-500 г баранини без кісток, 2 солодких червоних перця, 4-5 свіжих грибів шиїтаке, пучечок зеленої цибулі, рослинна олія, пряні свіжі травички
Маринад: 1 ст. л. соєвого соусу, 1 ст. л. рибного соусу, 1 ст. л. лимонного соку, 2 ст. л. сухого вина або якої-небуть фруктової горілки, 1 ч. л. сушеного меленого імбиру, 1-2 зубчики часнику подрібнені

Змішати всі компоненти маринаду. М'ясо нарізати тонкими довгастими шматочками. Перемішати все це діло ретельно із маринадом, накрити і поставити у холодильник на 2-3 години.
Перці очистити від нутрощів, у грибів відрізати ніжки (вони не годящі). Нарізати перці довгастими шматочками. гриби - плястерками, зелену цибулю подрібнити. Розігріти на великому вогні 1-2 ст. л. рослинної олії ( у пательні чи воці), витягти з маринаду баранину і обсмажити до готовності і коричневої скринки, вкинути до м'яса гриби, смажити, помішуючи, 2 хвилини, додати перець, смажити, помішуючи, 2-3 хвилини, вкинути зелену цибулю, смажити іще 1 хвилину, влити у пательню залишки маринаду і готувати, помішуючи, іще 3-4 хвилини. Зняти з вогню, присипати свіжою зеленню, яка є, кінзою, приміром, і негайно подавати із вареним рисом.
Теж саме розкішне можна приготувати і з яловичини.

В'єтнамський каррі-суп із грибами

Чудовий літній супчик, одна тарілка варта цілого обіду з трьох страв полюс компот. Бо ситно, але таки легко і необтяжливо. І вітамінно. І екзотично. І врешті решт, чом би і ні? Хіба ми не варті тішення себе такими смаколиками? Долучайтеся, камради. Життя - смачна штука.

1 л води, 500 мл кокосового молока, 1 невеликий кабачок або цукіні, 1 морквина, 1 ріпчаста цибулина, 1 стебло порею (лише біла частина), 1 великий солодкий перець, 1 червоний свіжий чілі, 5-6 свіжих грибів шиїтаке, 1 стебло селери разом із листочками, 1 стебло лемонграсу, 1 качанчик молодої кукурудзи, 2 зубчики часнику, шматочок свіжого кореню імбиру, 1 ст.л. червоної пасти каррі, 2 ст. л. рибного соусу, 1 ст. л. лимонного соку, 0,5 ст. л. цукру, рослинна олія, свіжа кінза

Все помити-почистити. З кукурудзяного качанчика зризати зернятка. Цибулю, часник, імбир подрібнити. Порей нарізати кружальцями, селеру - плястерками, чілі та солодкий перець - довгастими шматочками, кабачок та моркву - кубиками. У грібів відрізати ніжки (вони не годящі), шляпки нарізати тонкими плястерками. Стебло лемонграсу роздушити у "віяло" пласким боком ножа.  У баняку розігріти 1-2 ст. л. рослинної олії, вкинути ріпчасту цибулину та порей, смажити помішуючи 2-3 хвилини, додати пасту каррі, часник, лемонграс та імбир, тушкувати 5 хвилин. Влити киплячу воду, вкинути у баняк моркву, кукурудзяні зернятка, селеру, солодкий перець та гриби, довести до кипіння і варити 10 хвилин. Влити кокосове молоко, рибний соус та лимонний сік, всипати цукор, додати різаний чілі та шматочки кабачку.  Скуштувати на сіль, за потреби досолити. Довести до кипіння і варити кілька хвилин до остаточної готовності всього (якщо морква м'якенька, то повсьому) Зняти баняк з вогню, виловити стебло лемонграсу та викинути, присипати суп різаною кінзою та негайно подавати. Смачного, камради.

Курятина у солодкому соусі чілі із овочами та локшиною

Прекрасний варіант для швидкого, легкого і неймовірно смачного обіду. Особливо для щирих поціновувачів смачненької курочки та азійської локшини. Готується на ра-два, а смакує що капець! Спробуйте, камради, не пожалкуєте, ще і гостям подавати будете, а ті рознесуть славу про ваші гедоністські вечірки по усіх усюдах.

3 курячих стегенця, 2 солодких перця, червоний і жовтий, добра жменя зеленого горошку (чищеного або у лапотках), пакет свіжої локшини рамен, 1 ст. л. "з гіркою" солодкої пасти чілі (або звичайної пасти чілі + 1 ст. л. цукру), 2 ст. л. рибного соусу,  1 ст. л. лимонного соку, рослинна олія, свіжа кінза

З курячих стегон зняти шкірку і вирізати кістку, вони нафіг не потрібні. М'ясо нарізати довгастими тонкими шматочками. Перці очистити від нутрощів і нарізати довгастими шматочками. Змішати у мисці чілі пасту та рибний соус, вкинути нарізану курятину, ретельно перемішати і залишити на 10-15 хвилин. Довести до кипіння підсолену воду, вкинути локшину, варити 2 хвилини, злити і добре промити холодною водою. Залишити поки у спокою. Розігріти на великому вогні 1-2 ст. л. рослинної олії, вкинути курятину разом із соусом і, весь час помішуючи, смажити 5-7 хвилин, додати перці та горошок, і так само помішуючи, готувати іще 2-3 хвилини. Овочі повинні залишитися хрусткими. Влити лимонний сік, вкинути локшину, добре перемішати і прогріти іще хвилинку. Зняти з вогню, присипати кінзою і негайно їсти, плямкаючи від задоволення.

Чілі паста, китайського чи корейського виробництва, вільно продається на китайському ринку у будь-якому магазинчику. Доречі, гостроти ці пасти дуже помірної, тому страва не буде пекучою.

Свіжа локшина, себто не сушена, а сире тісто розтягнуте у локшину, у вакуумних упаковках, наразі продається у будь-якому великому супермаркеті у відділах азійських продуктів або бакалейних відділах.